Опис досвіду з проблеми:
« Формування риторичних умінь
в учнів початкової школи»
Вчитель —
це художник, режисер і творець духовного і творчого потенціалу дитини. Саме він
покликаний творити такі умови за яких дитина розкрилася б, як творча і обдарована особистість. Бо кожна дитина талановита і неповторна особистість.
В.О. Сухомлинський.
Нині, в умовах становлення демократії, уміння переконливо говорити набуває
особливого значення. У сучасному світі уміти спілкуватися, виступати публічно необхідно
всім, незалежно від віку, статі, професії. Адже людина з добре сформованими риторичними
уміннями почуває себе впевненіше в будь-якій ситуації спілкування. Тому в Концепції
мовної освіти 12-річної школи основною метою сучасної мовної освіти загальноосвітньої
школи визначено створення умов «для формування національно свідомої, духовно
багатої мовної особистості, яка володіє виражальними засобами рідної мови,
усіма її видами, типами, стилями і найважливішими жанрами, акумульованими в ній
духовними скарбами, уміє орієнтуватися в потоці різноманітної, нерідко
суперечливої інформації і спроможна вільно, у неповторній мовленнєвій формі
виражати власну позицію… ». У зв’язку з цим перед сучасною школою постає
основне завдання – сформувати таку особистість, яка поєднувала б мовну
компетенцію, прагнення до творчого самовираження, вільного, природного
здійснення різнобічної мовної діяльності. Зазначене свідчить про необхідність
формування риторичних умінь учнів починаючи з початкової школи.
Вчені стверджують, що для творчої особистості характерною є наявність такої
обов'язкової якості, як фантазія. І пік здатності до творчої фантазії, уяви
якраз припадає на 6-10 років. А це вимагає від вчителів початкової школи
максимального посилення творчих здібностей дітей.
Як же навчити дитину
мислити діалектично, не боятися труднощів,
проблем, уміти їх творчо
вирішувати та ще й відчувати при цьому насолоду
від інтелектуальних
зусиль?
Творчість дитина проявляється на кожному уроці в тій чи іншій мірі.
Починаючи з першого класу на кожному уроці проводжу
артикуляційні зарядки. Вони спрямовуються на розвиток мовленнєвого апарату,
дикції, дихання. Адже добре розвинений
мовленнєвий апарат – губи, зуби, язик, піднебіння, гортань, голосові зв'язки –
перша умова чіткого, виразного мовлення. Тренування мовленнєвого апарату –
обов'язкова складова уроків формування риторичних умінь. Дзвінкий, гнучкий і красивий голос – це
насамперед правильно поставлене мовленнєве дихання. За такого дихання звуки
утворюються на струмені видихуваного повітря, а тому кінцевою метою тренування
мовленнєвого дихання є тренування довгого видиху. Правильно поставлене дихання – фізіологічна
основа звучності голосу. Розвитку основних якостей мовленнєвого голосу, таких,
як сила, тембр, темп, діапазон, звучність, рухливість, сприяли скоромовки,
спеціально дібрані вірші, фрази, репліки тощо.
Артикуляційні вправи включали буквосполучення, звуки яких
потрібно вимовити на одному видиху, короткі слова, які потрібно проспівати,
слідкуючи за стрілкою, скоромовки.
Наприклад,
корк — карк — курк — кирк — кірк
рорк — рарк — рурк — рирк — рірк
ломн — ламн — лумн — лимн — лімн
Наприклад, пропоную прочитати скоромовки на одному вдиху:
Копа на копі,
під копою копа, а хто їх копнув? Копоклад Хома.
Всі ці
види роботи проводжу в ігрових ситуаціях
Гра - не тільки форма і
метод виховання, але і критерії, за якими визначається рівень розвитку дитини.
Дитина починає жити у грі, і це життя має свої права й обов'язки. Дитяча гра -
справжня соціальна практика дитини, це її реальне життя в колективі, в якому
формуються суспільні якості й моральна
свідомість дитячої особистості. Гра вимагає від дитини включення у свої
правила: вона повинна бути уважною до розвиваючого сюжету у грі, вона повинна
швидко знаходити вихід із ситуації, яку потрібно вирішити. У грі формуються
досягнення дитини і розвиток її як особистості. З одного боку, дитина
намагається бути, "як усі", а з іншого боку - бути "кращою за
всіх". Діти орієнтуються на досягнення ровесників. Тому мотив "бути,
як усі" в деякій мірі стимулюють
розвиток дитини і підтягує її до середнього рівня. Гра тим цікавіша, що
дозволяє дітям мислити і діяти нестандартно.
Гра властива дитячому
віку і при умілому керівництві з боку дорослих здатна творити дива. Ліниву
дитину гра може зробити трудолюбивою, незнайку - знаючою, невмійку - вміючою.
Ніби чарівна паличка, гра може змінити ставлення дитини до того, що здається їй
часом звичайним, сумним надокучливим. Гра для дитини - важливий засіб
самовираження, випробування сил. Будь-які ігри лише тоді дають бажаючи
результати, коли малюки грають із задоволенням. Молодші школярі вчаться з
інтересом тоді, коли їм цікаво, і,
найголовніше, коли ними рухає пізнавальна потреба - знати, міркувати,
вміти висловити свою думку. З цією метою я мотивую навчальну діяльність
необхідністю допомагати казковим героям, звірятам розв'язувати цікаві завдання.
У процесі роботи
над діалогічним мовленням пропоную учням різноманітні мовленнєві ситуації:
q
рецептивно-репродуктивні (засвоєння
готових одиниць, характерних для говоріння в діалогічній формі, формули
етикету; прослуховування діалогів);
q
умовно-мовленнєві (удосконалення навичок
оволодіння діалогічними комплексами; розвиток умінь складати мікродіалоги );
q
рецептивно-продуктивні (уміння вести і
складати власні діалоги). Кожна із цих груп охоплює розмовний, науковий,
художній та офіційно - діловий стилі мовлення.
Наприклад,
Тобі потрібно пройти
до дитячої бібліотеки.
Як ти звернешся до перехожих?
1. Шановний, підкажіть, будь ласка, як мені пройти до дитячої бібліотеки.
2. Вибачте, як знайти дитячу бібліотеку? Можете мені підказати?
3. Я вже 30 хвилин шукаю дитячу бібліотеку! Чи не могли і ви мені
допомогти?
Як промовляються слова «вибач»,
«вибачте», «прошу тебе», «будьте ласкаві», «не відмовте у проханні»?
Біля каси
попереднього продажу квитків:
— Дайте
мені квиток на п'ятницю до
Чернігова,
звернулася
Оленка до касира.
— На п'ятницю не даємо, — відповіла касир.
— А хіба це не каса попереднього продажу
квитків?
— Так, попереднього, — погодилась касир.
Чому касир так відповіла? Чи правильно зробила
Оленка замовлення?
Перебудуй замовлення. Воно має бути точним,
коротким: назви пункт призначення, число, час відправлення автобуса
Працюючи над монологічним мовленням завжди
передбачаю виступи перед аудиторією з невеликими монологами, побудованими
відповідно до структури різних типів текстів. Працюючи над створенням описів,
розповідей та міркувань, ми навчали дітей
орієнтуватись у структурі тексту, осмислювати заголовки, знаходити
ключові слова, визначати основну думку. Завдання носять ситуативно-побутовий
характер і актуальними для учнів початкової школи.
Наприклад,
Ситуація 1. Ти –
лікар-окуліст. Виступи перед учнями
класу і розкажи їм, як треба берегти зір. Яким ключовими словами ти
скористаєшся? Які аргументи добереш для переконання дітей берегти свій зір?
Ситуація 2. Ти – учитель першого класу. Тобі
необхідно виступити з монологом на тему «Чому необхідно писати без помилок?»
Назви основні аргументи, якими ти скористаєшся? Яким повинен бути твій виступ, щоб
переконати першокласників бути грамотними?
Ознайомлюючи дітей з текстом і його
семантикою, я акцентую їх увагу на тому, що тема – це предмет мовлення, коло
певних питань, які об’єднують зв’язне висловлювання в єдину смислову
цілісність. Для того, щоб текст мав чітке тематичне спрямування, усі його
складові повинні давати інформацію, підпорядковану заданій темі. Порівняння в
мовленні часткового і загального допоможе побачити теми широкі і вузькі,
наприклад, тема «Осінь» - широка, а «Осінній день» - часткова, вузька, більш
конкретна. Тема переважно виражена в назві висловлювання, у його плані, нерідко
в початковому реченні.
Під час тлумачення поняття «мета тексту» я
відштовхуюсь від того, що основна думка повідомлення – це відповідь на
поставлене темою питання. У тексті найчастіше вона сформована в самому його
початку (щоб налаштувати слухача), у кінці (щоб підбити підсумок) або у
заголовку. Формування основної думки може бути і в іншому місці тексту або
зовсім відсутнє, але в будь-якому випадку весь матеріал висловлювання має бути
підпорядкований темі та основній думці.
Для усвідомлення учнями цієї якості добираю
тексти, в яких тема і основна думка сформовані в різних їх частинах. Для цього
рекомендую учням такі вправи:
1.
Прочитайте план тексту на тему «Червона
калина». Чи всі пункти плану відповідають темі твору?
2.
Знайдіть у тексті речення, яке не
відповідає темі висловлювання Прочитайте текст, складений учнем. У якому
реченні закладена тема? Чи розкрита вона в основній частині? Розкрийте її. Якої
частини тексту немає? Яка основна думка тексту? Доведіть її.
Отак
Славко й липа виручили одне одного.
Узимку Славко застудився і захворів. Мама приготувала із цвіту липи цілющого
настою. Хлопчик випив його – і простуду як рукою зняло.
Іде Славко одного разу до школи і
бачить, як сусідська коза гризе кору на липці. Прогнав він рогату розбишаку
геть, заліпив ушкоджене місце глиною і пішов далі до школи.
3.
Про що напишемо у творі, заголовок якого
«Наш Київ»? а якщо заголовок буде «Древній Київ»? перед складанням учнями
власного тексту обов’язковим є запитання вчителя: «Діти, про що ми будемо
писати в цьому тексті і що головне хочемо в ньому сказати?» Залежно від теми і
мети висловлювання добирається фактичний матеріал і спосіб його викладу.
Особливу увагу учнів, на мій погляд, слід звертати на
формування вміння визначати комунікативну мету висловлювання. Для цього діти повинні
вміти поставити запитання до тексту: «Що хотів автор цим сказати? До чого він
нас закликає? Який висновок з цього ми можемо зробити?». Після вправлянь з
готовими текстами переходимо до складання власних висловлювань, в яких учні
повинні врахувати визначену мною комунікативну мету, спрямовану на досягнення
цілей та намірів спілкування (переконати, спонукати, запитати, перепросити,
заспокоїти, погодитись /не погодитись, апелювати, критикувати, втішити,
уточнити, захистити, піклуватися …). Ефективними є такі завдання:
1. Тобі доручили
виступити перед учнями 1-2 класів на засіданні гуртка шанувальників природи.
Твоя мета: переконати школярів у
необхідності бережливого ставлення до природи.
2. Ти вперше
збираєшся в туристичний похід. Твоя мета: порадься з батьком про те, які речі
необхідно взяти у першу чергу, а які речі ти візьмеш після розмови з татом.
3. До тебе
звернулася молодша сестричка із запитанням «Що таке війна?». Твоя мета: поясни
маленькій сестричці, щоб вона могла зрозуміти, що таке війна і що таке мир.
4. Твій
однокласник не погоджується з тобою щодо
визначення типу і стилю тексту. Твоя мета: переконай свого співбесідника, що
він помиляється. Доведи свою думку на основі переконливих аргументів. Стеж за
своєю інтонацією.
5. На поштовому
відділенні стара бабуся намагається заповнити бланк телеграми. Їй зробити це
важко, і до того ж вона забула вдома окуляри. Твоя мета: звернись до бабусі і
запропонуй свою допомогу. У разі відмови чемно попроси вибачення.
Найбільш ефективними, на мій погляд, є
такі завдання:
•
створення мовленнєвих ситуацій або вибір їх з побутово-соціального життя;
•
рольові ігри, колективна праця, походи та екскурсії, спеціально організовані
спостереження, інші способи накопичення матеріалу, вражень;
•
будь-які види діяльності, які можуть викликати потребу висловитися, взаємодіяти
із співбесідником;
•
створення сюжетів за уявою, зокрема казкових;
• вибір
різноманітних жанрів – доповідей, виступів по радіо, телепередач, реклами;
• «проба
пера» – творчо-літературні спроби в
прозі чи у віршах.
Багато уваги надаю
розвитку мовленнєвих умінь засобами художнього образу. Це дає змогу виховувати
дітей творчими особистостями, реалізовувати свої потенціали й можливості.
Намагаюся, щоб творчість у моєму класі була
нормальним і постійним супутником дитячого розвитку. Порівнюючи тексти різних
типів і стилів (художнього і наукового), формую у дітей уявлення про
типову, узагальнену мовленнєву ситуацію, вчу добирати відповіді мовні засоби. Веду роботу з розвитку умінь переказувати та
творити розповіді, описи, міркування і художні тексти.
Особливої уваги надаю
переконструюванню зв'язних висловлювань. Перебудовуючи опис чи розповідь, діти
розуміють те специфічне, що притаманне кожному з видів творчих робіт, набувають
узагальнених мовленнєвих умінь необхідних для будь - якого зв'язного
висловлювання, незалежно від типу і стилю.
На уроках застосовую різні типи творчих завдань:
1. Власні творчі завдання.
Написання власної казки, билини, оповідання, захопливої історії, вірша.
2.
"Запитання авторові". Школярі виконують роль
журналістів, уявляють себе вчителем, щоб вдома обрати оптимальний варіант
пояснення навчального матеріалу.
3.
"Оживлення поняття". Цю методику найбільше
полюбляють не тільки на уроках мови, а й ознайомлення з навколишнім світом.
Наприклад, вивчаючи тему: "Водойми", "Оживлюють" річку,
скаржаться від її імені, складають розповідь "Чому хворіють річки".
В процесі формування
поняття ведемо з учнями спостереження, як взаємодіють фонетичні, лексичні,
словотворчі, граматичні явища у зв'язних висловлюваннях, яка їх роль у
вираженні думки, вчимося добирати слова, речення з огляду на тему та умови
спілкування. Таким чином досягається єдність
двох нерозривних процесів - засвоєння мовних знань і застосування їх у
монологічному мовленні. Одночасно забезпечується комунікативна спрямованість
навчання.
В.О.
Сухомлинський говорив: "Мова - це віконце, через яке людина бачить світ". Покликання
вчителя - ширше відкривати це віконце, щоб широкими були горизонти перед його
учнями.
Згідно з концепцією розвиваючого
навчання, намагаюсь не давати готових уроків
і визначень, а створюю ситуацію самостійного пошуку рішення, у який учень
здатен звертатися до вчителя з пізнавальним запитанням: повідомити, яких саме знань, не вистачає йому для вирішення
завдання.
Самостійна пізнавальна
діяльність школярів - основний фактор розвитку особистості. Важливо навчити
учня передавати своє ставлення до виучуваного. Як правило, учні відповідають
стандартно, без виявлення свого ставлення до змісту. Тому вчу змінювати
вислови:
Я впевнений у тому, що...
Я добре знаю, що...
Я думаю по- іншому, бо...
Я не згоден з цим, оскільки...
У своїй роботі важливе місце відвожу спілкуванню, що є основою в співпраці.
При поясненні нового
матеріалу, який базується
на раніше вивченому,
завжди надаю можливість пояснити учням. Вони припускають, пояснюють, а я
коригую тлумачення. Такий прийом спонукає до розвитку мислення. Тільки в
атмосфері демократичного спілкування можна розв'язати всі поставлені завдання, щоб процес навчання й пізнання став для
маленького школяра справжнім святом.
Перехід від імперативної
до гуманістичної педагогіки, спрямованої на розвиток і саморозвиток
особистості, від простого засвоєння інформації до розвитку свідомого мислення
передбачає формування у молодших школярів високого рівня мовленнєвих умінь, що
співвідносяться з різними видами діяльності - слухання і розуміння, говоріння,
читання і письма.
Навчити дітей відчувати
мелодійність рідного слова, красу навколишньої природи, тонкощі людських
стосунків, посягти добро в дитячі душі, заохочувати дітей у їх фантазії,
ставати на місця будь - яких живих створінь, щоб навчитися відчувати чужу
радість і чужий біль - це завдання уроків читання в початкових класах.
На
уроках читання я розвиваю здібності до фантазування, перевтілення, вчу елементарної авторської
справи, намагаюся розвинути навички віршоскладання. Це означає, що дитина
починає вчитись володіти рідним словом, і в її душі утверджуються ідеали добра.
Система роботи з розвитку
навичок віршоскладання починається з перших днів навчання. Спочатку учні вчать
віршики напам'ять, виразно читають, грають у гру "Докажи слово", "Подумай
гарненько, щоб вийшло складненько".
Наприклад:
Навчила - спочила, кішка - мишка, діжка -
мишка. Римовані слова діти знаходять у прислів'ях, приказках, загадках, віршах.
Складають чистомовки:
Ма - ма - ма - наближається (зима) Мі - мі - мі -
раділи (зимі)
Починаючи з другого класу
проводжу гру "Буріме". За допомогою чотирьох слів, які римуються
попарно, треба скласти віршик. Зміст віршика повинен передавати тему чи головну думку прочитаного на уроці тексту.
__ гайок
_____ листок
_______ покриває
___ _
наступає
Широко застосовую у своїй
практиці колективну роботу, групову, роботу парами.
Система цікавих творчих
вправ сприяє цілісному свідомому засвоєнню знань. Навчання без творчості - це
мука. Без пошуку, без фантазії, творчих знахідок
і втрат спільна праця вчителя і учня - важкий тягар. Тож я намагаюся створити
умови, за яких дитина перебувала б не під пресом вимог і оцінок, а просто
цікаво, змістовно навчаючись, жила.
Немає коментарів:
Дописати коментар